Дисклеймер
Будь-які власні назви, дати, імена й терміни можуть відрізнятися від їх історичних та суспільних тлумачень і використовуватися у творі як, виключно, авторський погляд на останні
Иллюстратор Евгений Щербина
Редактор Ксения Палиева
© Юрій Моро., 2018
© Евгений Щербина, иллюстрации, 2018
ISBN 978-5-4485-6703-2
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
– У сиву давнину Бог Час породив Бога Простору і світ тріснув. На місці одного цілого виникла Ір-Реаль, яку в простолюдді називають потойбіччя, та Не-Реаль – Наш світ, світ людей.
– Не може бути!
– Може. Я тобі кажу.
Справжнісінькі чутки.
– Про тих Тарів… Чи Тара… Нічого не чув. Легенда – як привиди чи перевертні, – кремезний вусатий сільський голова, спустошив кухоль і попросив у шинкарки ще один. – Байки. Моя невістка – ото справжнє пекельне створіння. Сатана сплутався з якоюсь дівкою і жерло створило це чудисько. Мій малий до неї тулиться, як теля до цицьки, а вона на йому їздить. Харчі переводить, душу з нього жене. Я до дяка ходив, просив аби він її назад у гієну спровадив. А той каже, що у мене думки погані. От пожив би з нею рік і все б зрозумів. Останню б ікону на черевички проміняв, а та ненажера все одно б верещала, що він дурний, як віслюк.
– От наболіло ж тобі, куме.
– Про що болить – про те і молюсь, – голова іронічно посміхнувся. – Так ти кажеш, що Тар існує?
– Чом би й ні?
Перший недовірливо зиркнув.
– У сусідському селі стара на свого волала, що він, як той перевертень – нажереться горілки і стає потворою.
– І що з того?
– Так її звір задер уночі, – нахилившись ближче до голови, мовив другий, також у літах, але стрункий і з бородою. – В її ж ліжку. А діда так і не знайшли.
– Брехня.
– От тобі хрест.