Читать онлайн
Основи економічних знань

Основи економічних знань

ПЕРЕДМОВА

Сучасна світова економіка характеризується посиленням кризових явищ і зростанням кількості дестабілізуючих чинників економічного та позаекономічного характеру. За цих умов економіка різних країн зростає нерівномірно, що ставить нові завдання перед економічною наукою, яка повинна сформулювати теоретичні концепції, моделі та практичні рекомендації щодо управління національними господарськими системами в умовах стрімкої глобалізації усіх форм суспільного життя.

Водночас сама економічна наука стає більш диверсифікованою, орієнтованою на потреби часу, де соціальне не відділяється від економічного, а будь-який напрям економічної політики стає соціально-економічним, орієнтованим не лише на максимізацію прибутку, а й на диверсифікацію способів забезпечення високої якості життя в окремо взятій країні, враховуючи конкурентний стан її економіки у глобалізованому господарстві.

За цих умов економічні знання стають невід’ємним елементом у підготовці фахівців з вищою освітою незалежно від їх професійного спрямування. Молоді люди, що здобувають вищу освіту, повинні оволодіти не тільки фахом, але й навчитися свідомо робити вибір щодо напрямів і принципів своєї майбутньої економічної діяльності, критично аналізувати стан і визначати можливі перспективи розвитку економіки, приймати практичні управлінські рішення щодо поліпшення економічної діяльності інституціональних одиниць макро- і мікрорівнів. Саме тому курс «Основи економічних знань» має стати невід’ємною навчальною складовою у підготовці майбутніх фахівців неекономічних спеціальностей.

Колектив авторів, до складу якого увійшли провідні вчені України у галузі економічної теорії та історії економічної думки, підготував підручник, який поєднує базові традиційні та новітні підходи до вивчення та розуміння законів економічного і соціального розвитку суспільства, у ньому використано міждисциплінарний підхід до характеристики економічних категорій та аналізу економічних явищ і процесів на основі світових досягнень сучасної економічної думки.

«Основи економічних знань» – це базова частина економічної теорії, яка визначає, інтерпретує та представляє загальні засади економічної науки в її теоретичному і практичному аспектах. У першому розділі «Загальні засади економічної науки» аналізується об’єкт і предмет економічних досліджень та загальна структура економічної науки із врахуванням новітніх тенденцій в економіці та суспільстві, виясняється сутність економічних законів, реалізації цих законів в економічній діяльності людини та суспільства.

Другий розділ «Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення» містить інформаційний масив знань про виробництво, його зміст, функції та форми трансформації економічної системи суспільства. У світлі тенденції до зміни ролі праці, мотиваційної системи праці в умовах інтелектуалізації світового суспільства та інноваційно-інтенсивного типу економічного зростання, значну увагу в даному розділі приділено праці та капіталу в суспільном у відтворенні. Інтенсивний економічний розвиток країн світу ґрунтується на ринковому типі господарства та приватному підприємництві. Зважаючи на це, третій розділ підручника присвячено вивченню ринкового господарства як вищої суспільної форми функціонування товарного виробництва, де обґрунтовуються функції, сутність та структура ринкової економіки, ринкової системи та принципів її функціонування, розглядається конкуренція як імператив ринкової економіки, визначається особлива роль і значення підприємництва, умов та особливостей його формування в Україні. Підприємство, як суб’єкт економіки, розглядається крізь призму його організаційно-правових форм, цілей підприємницької діяльності та форм доходів у ринковому господарстві.

Проблематиці суспільного відтворення, економічного розвитку та його циклічності, механізму державного регулювання ринкового господарства, фінансово-кредитного механізму ринкової економіки присвячено четвертий розділ – «Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні». Значна увага в розділі приділяється також розгляду сучасного світового господарства та основним тенденціям його розвитку в умовах глобалізації, специфічній ролі наднаціональних інститутів регулювання світового господарства, переваг та суперечностей глобалізованої економіки у контексті загальноцивілізаційних проблем людства.

Отже, структура підручника, логіка викладення матеріалу, взаємозв’язок його розділів і глав, дозволять студентам неекономічних напрямів підготовки сформувати основи свого наукового економічного мислення, отримати знання щодо загальних законів і закономірностей економічного зростання та економічного розвитку, визначитися з пріоритетами власної економічної діяльності та економічної поведінки. Майбутні фахівці отримають також знання про світове господарство, глобалізовану економіку, її суперечності та перспективи, напрямки розв’язання глобальних проблем людства.

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Глава 1
ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Економічна та господарська системи суспільства як об’єкт досліджень економічної науки.

1.2. Мотиви, умови, форми, результати економічної діяльності людини та суспільства як предмет економічних досліджень.

1.3. Шляхи та етапи формування економічних знань у процесі економічного розвитку суспільства.

1.4. Умови та чинники формування системи економічних наук.

1.1. Економічна та господарська системи суспільства як об’єкт досліджень економічної науки

Після виділення людини з усього розмаїття світу живої природи як виду нomo sapiens (людини розумної) перед нею завжди стояли проблеми, пов’язані з боротьбою за виживання, за створення умов для кращого життя, за право на свободу, зокрема й економічну, на розвиток і реалізацію своїх здібностей, свого інтелектуального, духовного, соціального потенціалу тощо. І на будь-якому з історичних етапів існування людини її життя, інтелектуальний і духовний прогрес пов’язані, по-перше, із працею – виробництвом, відновленням та розвитком матеріальних умов свого існування, а, по-друге, із формуванням і розвитком оточуючого соціального середовища, певної системи економічних, соціальних, культурних, політичних, духовних зв’язків з іншими людьми, іншими соціальними групами, іншими народами та державами.

Отже, запорукою існування та розвитку людини завжди є, по-перше, виробництво матеріальних і нематеріальних благ і послуг, поза споживанням яких людина існувати не може, а, по-друге, формування та удосконалення, через розвиток, усієї сукупності соціальних зв’язків з іншими людьми, виробниками тощо, оскільки поза такими зв’язками людина також не може існувати.

Таким чином, виробництво матеріальних і нематеріальних благ і послуг для задоволення потреб людини набуває об’єктивного і водночас суспільного характеру, оскільки передбачає взаємодію окремих індивідів, окремих виробників із іншими індивідами та виробниками на якихось певних принципах та умовах, які й складають внутрішню сутність такого поняття як економіка.

Визначень понять: виробництво, суспільне виробництво, економіка – у навчальній літературі існує багато, однак, за будь-яких умов, їх основні сутнісні характеристики збігаються. Тому зупинимося на найпростіших, так би мовити, класичних формулюваннях цих понять, згідно з якими: виробництво – це доцільна діяльність людей, спрямована на створення засобів (продуктів) задоволення своїх потреб¹; суспільне виробництво являє собою організовану спільну діяльність людей, спрямовану на перетворення предметів та сил природи з метою надання їм таких форм, які були б здатні задовольняти людські потреби (індивідуальні й суспільні) для існування і розвитку окремої людини та суспільства в цілому; економіка (грец. oikos – дім, господарство; nomos – правило, закон; oikonomia – управління господарством) – найважливіша сфера суспільного життя, в якій шляхом використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють як спільні, так і різні типи законів.

Наведені визначення базових понять у системі економічних знань дозволяють визначити такі принципові ознаки виробничої діяльності людини щодо задоволення потреб свого існування:

1) її доцільність;

2) необхідність спільного, організованого характеру виробництва;

3) визнання такого виду діяльності найважливішою сферою суспільного життя, пов’язаною не тільки зі спільним виробництвом матеріальних і нематеріальних благ, але й необхідністю організації їх розподілу і споживання на основі певних принципів, правил і норм, що складаються у суспільстві.

Розглянута таким чином виробнича діяльність людини дозволяє зробити висновок: про постійний характер взаємодії окремих учасників виробничого процесу між собою; про необхідність існування якихось інституційних форм і норм, які регулювали б характер такої взаємодії; про існування об’єктивних законів, тобто усталених причинно-наслідкових зв’язків, дотримання та реалізація яких забезпечують сталий характер взаємодії виробників як у виробництві, так і в розподілі матеріальних і нематеріальних благ з метою задоволення потреб індивіда та суспільства в цілому.

Отже, на будь-якому історичному етапі розвитку суспільства людина входить у певну цілісну систему економічних, соціальних, культурних, політичних зв’язків. Адже саме поняття суспільство визначається у наукових джерелах як «високоорганізована, ієрархічно упорядкована соціальна система², відтворення та функціонування якої у цілому, а також усіх її підсистем, регулюються певними установленнями та інститутами (економічними, моральними, правовими, політичними тощо)».