Читать онлайн
Аргідава
Аргідава
© М. Б. Гончарова, 2017
© О. О. Драчковська, переклад українською, 2017
© О. А. Гугалова, художнє оформлення, 2017
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2016
За допомогу і співробітництво автор вдячний Аркадію Томульцю, Ніні Гончаровій і протоієрею Василю Савчуку, настоятелю храму Св. Константина і Єлени в Хотинській фортеці
Аргідава – давнє поселення, фортеця.
Вікіпедія
Розділ перший
Ріпочка
Найпопулярніше ім’я у нас тут, у Прикарпатті, – Марія. В горах, наприклад, кожна друга дівчинка – Марія.
Ану гукни: «Маріііія!» І зусібіч до тебе зараз же підбіжать жваві дівчатка і дівчата, підпливуть молоді матері, неквапливо підійдуть зрілі жінки, приповзуть премилі немовлята і, спираючись на ціпок, пришкандибають допитливі бабусі. Зі слідами колишньої вроди. Адже природа ліпить зовнішність ізсередини. А хіба жінка на ім’я Марія може бути недоброю, заздрісною чи в’їдливою? Тобто – негарною?.. Тож гайда, гукни. Прибіжать, прискачуть, приплентаються. Ну, а якщо не прибіжать, не прийдуть, не приповзуть і не пришкандибають, то звідусіль ви просто почуєте:
– Га?!
І всі вони будуть Марічками, Марусями, Маріями Іванівнами, Манечками й Машеньками.
І ось коли одного разу народилася дівчинка, тато прийшов зустрічати її в пологовий будинок, узяв згорток з ріпочкою в шапочці з рук нянечки і каже:
– Привіт, Марусю!
Ріпочка в згортку спохмурніла, зморщила мармизку і чхнула.
Всі хором, тато, мама, бабуся та дідусь, рявкнули:
– Будь здорова, Марусю!
А нянечка: