Ця книжка писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002 році.
Зараз вже точно не пригадаю, що саме змусило вилаяти все, що тоді відбувалося в країні словом, яке несподівано злетіло з язика: «Лапландія!».
Звісно, Лапландія була тут ні до чого.
Там насправді гарно.
Але зимно.
І бігає багато-багато неляканих оленів…
Почала писати – і закинула в шухляду, адже настав 2004 рік! І «Лапландія» в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед…
Йшли, йшли, йшли.
Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад, вже столи зсунули і тихо-мирно разом чаї ганяють…