Читать онлайн
Казки добрих сусідів. Сорок дівчат. Узбецькі народні казки
Казки добрих сусідів. Сорок дівчат. Узбецькі народні казки
© О. Р. Герман, переклад українською, упорядкування, 2019
© Я. А. Кісельова, ілюстрації, 2019
© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2019
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010
Жбан-силач
Було чи не було, ситно було чи голодно, та жили колись старий і стара. Дітей у них не було. Сумно на самоті протікали їхні дні. Якось стара й каже:
– От якби народилась у мене дитина – що не попросила б вона, все дала би їй: молока – так молока, вершків – так вершків, кислого молока – так кислого молока.
Минуло після цього стільки-то часу, і у старої народився хтось без голови, без рук, без ніг, дивно схожий на глиняний жбан.
Старий здивувався і сказав дружині:
– Стара, ти все жалілася: дітей немає, ось і народила якийсь жбан! Щоб не дивитись на нього і не журитися, давай його розіб’ємо!
Жбан тут і заговорив:
– Гей, батьку, – сказав він, – що я вам поганого зробив? Ви попросили мене сходити за дровами, хіба я не пішов? Чи ж ви веліли косити, а я не послухався?
– Он у сусіднього бая не зжато хліб, сходив би туди, підзаробив, – сказав батько.
Жбан узяв серп і пішов до бая. Бай побачив його і здивувався:
– Хто ти такий?