Власник ресторану подав знак таперові, і танго перервалося на півтакті. Пара танцівників зупинилася посеред порожнього майданчика.
– Ну що, пане директоре? – запитала худа блондинка, звільняючись з обіймів партнера і підходячи до столика, на який спирався товстий чоловік зі спітнілим обличчям.
Власник знизав плечима.
– Не підходить? – кинула блондинка.
– Звісно, ні. Геть незграбний. Ні з очей, ні з плечей…
Підійшов і танцівник.
Блондинка уважно поглянула на його добряче поношений одяг, рідкувате волосся кольору волоського горіха, трохи кучеряве і розділене посередині, вузький рот та випнуту нижню щелепу.
– А ви вже раніше десь танцювали?
– Та ні… Тобто так, танцював, тільки у вузькому колі. Навіть казали, що непогано…
– І де? – байдуже спитав власник ресторану.