SIR ARTHUR CONAN DOYLE
THE SHERLOCK HOLMES STORIES
© Є. М. Тарнавський, переклад українською, 2019
© Л. Д. Киркач-Осіпова, художнє оформлення, 2008
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2011
Це сталося восени минулого року. У Шерлока Холмса сидів якийсь літній джентльмен, дуже повний, вогняно-рудий. Я хотів було увійти, але побачив, що вони обоє захопилися бесідою, і поквапився забратися. Однак Холмс затягнув мене до кімнати та зачинив за мною двері.
– Ви прийшли дуже вчасно, мій любий Ватсоне, – привітався він.
– Я боявся вам завадити. Мені здалося, що ви маєте справу.
– Авжеж маю, і навіть дуже цікаву.
– Може, я краще зачекаю в сусідній кімнаті?
– Ні-ні… Містере Вілсон, – сказав детектив, звертаючись до товстуна, – цей джентльмен неодноразово люб’язно допомагав мені в багатьох найбільш вдалих розслідуваннях. Не сумніваюся, що й у вашій справі він буде мені дуже корисний.
Гладун підвівся з крісла та кивнув, а його маленькі оченята, що заплили жиром, допитливо оглянули мене.
– Сідайте сюди, на диван, – запропонував Холмс.
Він опустився в крісло і, як завжди у хвилини задуми, з’єднав подушечки пальців обох рук докупи.
– Я знаю, мій любий Ватсоне, – зазначив він, – що ви поділяєте мій потяг до всього незвичайного, усього, що порушує наше одноманітне буття. Якби ви не мали цього прагнення до незвичайних подій, то не нотували б мої скромні пригоди із таким ентузіазмом… До того ж маю щиро зауважити, що деякі з ваших оповідок дещо прикрашають мою діяльність.