Читать онлайн
Хвала сонцю

Любов Білозерська
Хвала сонцю

Причетність

Причетність сповила мене,

Як спрут, всесильна,

Звільнитися від неї я безсильна;.

Тону в потребах і надіях,

І розпачах людських,

І мучать серце світу болі,

Страждаю, падаю не раз

Із піків цих мирських,

Та іншої й не уявляю долі.

На мить лише сховаюся

На грудях тиші

Та знову наслухаю:

Чия біда до мого серця вийшла?!

І кидаюсь їй навперейми, стрімголов,

Не раз зломлю і руки, й ноги,

Бо треба конче,

Лиш мені закрить біді дороги.

Я так лечу,

Я так спішу,

Хоча мене бува й не просять,

Та вічні поклики причетності

Усе єство моє підносять.

Бабуся Олександра

Диптих

І

Накувала зозуленька довгий вік,

А щастя забула.

Взяла війна її сина-соколика,

Вернуть не вернула,