Читать онлайн
Захребетник

Генри Лайон Олди
Захребетник

CAPUT I
у якому хлюпають хвилі й цвітуть дикі абрикоси, кричать чайки й гендлярі, гояться сердечні рани й відбуваються випадкові знайомства, а також з’ясовується, що від смаку халви до дзенькоту клинків – дев’ять із половиною кроків навпростець

Сонце сіяло.

Море шуміло.

Життя на бульварі ДжуджанМаджудж вирувало.

– Фісташки! Смажені фісташки!

– Шербет! Солодший за поцілунок красуні! Густіший від крові героя! Дешевший за чуже горе! Налітай, набирай…

– Ай, кебаб! Вай, кебаб!

– Дай кебаб!

– Сувеніри! На згадку! На добру пам’ять, на вічну пам’ять!..

– Персні із джинами! Лампи із джинами! Кому місто зруйнувати? Кому палац побудувати? Кому в Дангопею злітати?

– Халва! Проходиш мимо – вже солодко…