Читать онлайн
Снулль вампіра Реджінальда
Снулль вампіра Реджінальда
Багато хто заздрить мені. Знаходять у старому Нихоні тисячу достоїнств, що заслуговують палкого, трепетного почуття заздрості. Вони бачать мету, але не шлях, предмет, але не плату. А коли я кажу їм, що чисте джерело та збиті ноги – невіддільні, вони дивуються. Якщо чесно, то я теж заздрю – цьому святому, цьому дитячому подиву.
Жадібні, боягузливі, сварливі діти, – але все одно діти.
Із записів Нихона Сивочола
CAPUT I
де ридають жінки й супляться чоловіки, лунають прокляття на адресу XIII Вальпургіналій, нападають кістяки, приндяться мудреці і летять королівські депеші, але троє героїв уже готові вирушити в дорогу, за покликом обов’язку
– Без мене ти нікуди не поїдеш!
– Люба, нумо без істерик. Ти знала, що то значить вийти заміж за венатора?
– Нічого я не хочу чути! Або ми їдемо вдвох, або ти залишаєшся вдома!
– Хочеш води? З льодом?
– І я виллю її тобі на голову! Ну чому, чому обрали саме тебе?
– Тому що я – славетний мисливець на демонів.
– Ти – мерзотник! Ти хочеш кинути дружину напризволяще!
– Ти перебільшуєш, радосте моя.
– Ні крапельки!
– Гаразд. Я – мерзотниквенатор. Досвідчений. Із чудесною репутацією. Із заслугами перед суспільством. І, як наслідок, цілком гідний вибору міської ради Брокенгарца й курфюрста Леопольда особисто. Дивно інше: чому мене обрали тільки тепер, на обслуговування XIII Вальпургіналій… Як гадаєш, мені варто образитися?